Комунальний заклад дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу № 259 Криворізької міської ради

 








Посттравматичний стресовий розлад в умовах війни (ПТСР)

16 жовт. 2024
У разі появи симптомів ПТСР

Посттравматичний стресовий розлад в умовах війни (ПТСР)

 

      Посттравматичний стресовий розлад — це відстрочена реакція на травматичний стрес, здатна викликати психічні порушення практично у будь-якої людини. Симптоматика тримається або проявляється пізніше 4 тижнів після травматичних подій.

     Посттравматичний стресовий розлад може розвинутись у людей, які:

  • втратили на війні рідних, друзів, побратимів;
  • бачили вбитих;
  • стріляли;
  • перебували чи перебувають під обстрілами чи бомбардуваннями;
  • непокоїлися через рідних чи друзів, які в небезпеці;
  • почувалися залишеними, самотніми та зрадженими;
  • стали свідком теракту;
  • потрапили в полон чи в оточення;
  • жертви сексуального насильства.

 

Симптоми посттравматичного стресового розладу:

  • уникнення;
  • гіпезбудженість (проблемами із сном, може виявлятись у ризиковій поведінці, відчутті непереможності);
  • перепроживання (інтрузії);
  • проблеми із пам'яттю та емоційною сферою (наприклад, відчуття обрізаності власного життя, ізольованості від людей).

 

    Перш за все, пам’ятайте: ПТСР – це розлад, який лікується. І після курсу лікування ви знову зможете жити буденним життям, проявляти емоції, відчувати радість і почувати себе захищеним. Лікування передбачає психотерапію та медикаментозну допомогу.

       У разі появи симптомів ПТСР:

Зверніться до сімейного лікаря, психіатра або фахівця з психічного здоров’я.

Подбайте про першочергові потреби: фізичну безпеку, наявність харчів, питної води тощо. Відновіть режим сну. Дайте знати про свої потреби державним структурам та гуманітарним організаціям, щоб вони могли вчасно забезпечити вас необхідним.

Уникайте вживання алкоголю та інших шкідливих речовин. Це не допоможе забути жахіття, проте є ризик, що розвинеться залежність.

Звʼяжіться з близькими, друзями, родичами, дайте їм знати, що ви живі, обговоріть із ними свій досвід, поділіться переживаннями та почуттями. Якщо ви боїтеся, що ваші розповіді можуть їх травмувати, запитайте в них, чи вони готові почути все, що відбувалося. Найімовірніше, ви отримаєте ствердну відповідь.

Контактуйте з іншими людьми, які пережили подібний досвід, наприклад, із сусідами.

Будьте готові до змін у психічному стані: після кількох днів полегшення може настати стан спустошення, виснаження, перевтоми. Це цілком природна реакція на надмірний стрес, у якому ви були весь цей час. Організму треба дати можливість відновитися.