Що потрібно знати про аміак?

Аміак (NH₃) – один з найважливіших компонентів синтезу в сучасній хімічній промисловості. Водний розчин називають нашатирним спиртом і використовують у фармації. У водойми аміак виділяють тварини, що там живуть.

Аміак можна зустріти в природі. У ґрунті знаходять залишки розкладання амонійних добрив.

В організмі людини NH₃ бере участь у процесі перетворення амінокислот. Але аміак є клітинною отрутою, тому він повинен швидко виводиться нирками через утворення сечовини.

Фізичні та хімічні властивості аміаку:

• Агрегатний стан – газ.
• Безбарвний із різким задушливим запахом. При вдиханні сприяє утворенню сліз в очах.
• Легший за повітря. 
• Має лужні властивості.
• Добре розчиняється у воді.
• Зріджується за кімнатної температурі під тиском близько 8–10 атмосфер. 
• Випаровується при кип’ятінні, досягнувши температури 33,5 °С. 

Застосування аміаку

Головною галуззю застосування аміаку є виробництво азотних добрив і нітратної кислоти. Рідкий аміак використовується як холодоагент у холодильних установках. Для промислових потреб виготовляють розчини з концентрацією 20–25 %, для медичного застосування – 5–10 % (нашатирний спирт).

Аміак міститься в багатьох мийних засобах, наприклад, для очищення скла.

Як аміак потрапляє до людського організму?

В організм людини потрапляє повітря, насичене їдким газом. З викидами підприємств або через природну наявність аміак виділяється у відкритий простір. Також після використання окремих добрив у сільськогосподарській місцевості різко підвищується концентрація його випарів. У приміщенні аміак накопичується через використання деяких мийних засобів.

Аміак легший за повітря, тому піднімається вгору і при провітрюванні приміщення швидко розсіюється. А ось у кімнаті з високою вологістю частина його молекул може взаємодіяти з парами води з утворенням гідроксиду амонію. Випари, що важчі за повітря, опускаються додолу, на відкритому просторі накопичуються в низинах.

Яку небезпеку несе аміак?

Газоподібний аміак викликає ураження дихальних шляхів і слизових оболонок. При цьому спостерігаються такі ознаки: нежить, кашель, важке дихання, задуха, підвищене серцебиття. 

Аміак має високу розчинність у воді. Навіть взаємодія з вологою тіла призводить до подразнення епідермісу, почервоніння, можливий свербіж. При попаданні рідкого аміаку на шкіру виникає обмороження, печіння, надалі опік з бульбашками, виразки. Внаслідок запалення клітини відмирають, розвивається некроз тканин.

Клінічна картина токсичного отруєння аміаком

Респіраторне (при диханні). Аміак завдяки сильному запаху попереджає людину про небезпеку. Але при потраплянні до носо-ротової порожнини пошкоджуються дихальні шляхи, що веде до послаблення нюху. Ось чому малі концентрації газу важко буде надалі відчути.  

Контакт з їдким газом викликає роздратування очей, носа, горла. Ступінь пошкодження залежить від концентрації аміаку в повітрі й тривалості вдихання. Клінічні ознаки включають звуження горла, набряк, що призводить до обструкції верхніх дихальних шляхів та скупчення рідини в легенях. 

Діти вразливіші до їдкого газу. Вони не здатні зреагувати на небезпеку й оперативно евакуюватися із зони небезпеки. Малюки нижчі зростом і якщо рідкий аміак опустився донизу, то більша кількість випарів потрапить у їхні дихальні шляхи. 

При контакті зі шкірою та очима. Водні розчини концентрацією до 5 % можуть бути помірно дратівливими для шкіри. Вплив концентрованого засобу викликає біль, запалення, пухирі. Попадання на шкіру стисненого аміаку призводить до травм – від обмороження до серйозних опіків з глибокими виразками.

Аміак – лужна речовина, яка має тенденцію викликати швидке подразнення очей. Контакт з концентрованим гідроксидом амонію призводить до відшарування поверхневих клітин ока, внаслідок чого може з’явитися тимчасова або постійна сліпота.

При попаданні в шлунково-кишковий тракт. Нудота, блювота і біль у животі є загальними симптомами при ковтанні слабкого аміачного розчину. Вживання концентрованого розчину призводить до серйозних опіків стравоходу, пошкоджень рота, горла, шлунка.

Як захистити шкіру й органи дихання від негативного впливу аміаку?

Аміак є їдкою та корозійною хімічною речовиною, яка викликає роздратування і хімічні опіки шкіри, очей, дихальних шляхів, травневого тракту. При незначному ураженні шкіри й очей потрібно промити їх великою кількістю води. При сильних опіках – звернутися до лікарні.

знаки отруєння аміаком:

• сильний кашель і задуха;
• різь в очах;
• порушення частоти пульсу;
• почервоніння шкіри;
• подразнення слизових оболонок та шкіряного покриву.

Після контакту з рідким аміаком виникає обмороження, можливі опіки з пухирями, виразки.

Що робити в разі отруєння аміаком:

• винесіть постраждалого на свіже повітря;
• дайте подихати зволоженим повітрям (теплими водяними парами 10%-го розчину ментолу в хлороформі);
• шкіру, слизові та очі промивайте водою або 2%-м розчином борної кислоти щонайменше 15 хвилин;
• в очі закрапайте по дві-три краплі 30%-го альбуциду;
• ніс змастіть оливковою чи вазеліновою олією;
• дайте потерпілому теплого молока з «Боржомі» або харчовою содою;
• у разі спазму голосових щілин треба зігріти ділянку шиї, зробити теплі ванночки, інгаляцію;
• у разі ураження шкіри обмийте її чистою водою, зробіть примочки з 5%-го розчину оцтової, лимонної або соляної кислоти.

Дії у випадку появи запаху аміаку:

• виходити із зони зараження необхідно перпендикулярно до напрямку вітру;
• захистіть органи дихання протигазом або ватно-марлевою пов’язкою, рушником чи іншою бавовняною тканиною, складеною кілька разів, попередньо змочивши її 2%-м розчином лимонної чи оцтової кислоти або водою;
• допоможіть дітям, інвалідам, літнім людям;
• щільно закрийте вікна і двері, бажано завісити віконні та дверні пройми тканиною, змоченою в лимонній кислоті або слабкому розчині оцту.

Не панікуйте! Своєчасна та правильно надана допомога врятує життя потерпілому від аміаку.

За підозри ураження не допускайте ніяких фізичних навантажень, пийте якомога більше теплого молока, чаю і обов’язково зверніться за медичною допомогою.